Етіологічні чинники у виникненні хвороб (матеріали міжнародної науково-практичної конференції 2013)
Етіологічні чинники у виникненні хвороб
(матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні методи діагностики і електромагнітна терапія в корекції здоров’я», м.Київ, 6-7 квітня 2013р.)
С.В.Семенова
Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького
Кафедра реабілітації та нетрадиційної медицини
З позицій академічної медицини першочергове значення має етіологія захворювання, яка зумовлена хвороботворним фактором у вигляді мікроорганізмів, вірусів та простійших тощо. Хвороба не може бути простим результатом вторгнення в організм представників мікросвіту, тому епідемія не вражає усіх жителів охопленого нею регіону та виникає у людей, які мають сприятливі умови функціонування.
Згідно гомеопатичної концепції розвитку захворювань, хвороба вважається динамічним процесом, який виникає за двох умов: зовнішнього хвороботворного фактора та власної сприйнятливості людини до хвороби. В гомеопатичній практиці на першому місці знаходиться організм хворої людини з особливістю його функціонування, яка полягає в індивідуальній чутливості до хвороботворних факторів зовнішнього середовища та визначає схильність до виникнення того чи іншого захворювання.
Мета гомеопатичного лікування не вбити, наприклад, бактерію, а привести організм в гармонійний стан, при якому немає умов для «процвітання» бактерій, інакше кажучи, зменшити сприйнятливість організму хворої людини до хвороботворного фактору у вигляді мікроорганізмів.
За Ганеманом хвороба це не лише порушення функціє того чи іншого органу, а в першу чергу розлад «життєвої сили», відповідальної за роботу всього організму, тому основоположник гомеопатії ввів поняття «життєвої сили». Ліки, які не перебувають в динамізованому стані, не можуть проникнути крізь фізичне тіло та подіяти на «життєву силу».
Динамізація гомеопатичних ліків забезпечується особливою технологією їх виготовлення у вигляді відповідних рядів розведень або потенцій здатних впливати на хворобливі процеси в організмі. Вибір гомеопатичних ліків відбувається шляхом реалізації принципу подоби, оскільки в організмі не співіснують дві подібні хвороби, тому сильніша хвороба знищує слабшу.
Отже, гомеопатія розглядає симптоми захворювань не тільки як прояви ушкодження хвороботворним фактором, але і як відповідну реакцію захисту. Тому посилення симптоматики хвороби в процесі гомеопатичного лікування не суперечить методології гомеопатичної терапії, а є очікуваною реакцією зі сторони хворого організму.
Важливу роль у виникненні захворювань відіграють конституційні особливості організму та міазматичні генетично-детерміновані схильності, особливо у виникненні хронічних хвороб.
Відомо, що гомеопатичні ліки несуть інформацію про сфери їх впливу, реактивність, механізми та характер їх дії на організм хворої людини та етіологічні моменти виникнення хвороби.
Таким чином, причину хвороби варто шукати на динамічному, а не на фізико-хімічному рівні, тому бездумне знищення мікрофлори різного походження методами як академічної так і нетрадиційної медицини призводить до виникнення симптомів так званої пригнічуючої терапії з перенесенням хвороби проти напрямку лікувально-відновних процесів, а отже до поглиблення патологічних процесів, ускладнень та погіршення здоров»я людини в цілому.
