Чому хворіє ця людина? (вірші — матеріали наукового міжнародного симпозіума Мін.Здрава, м.Київ, 16.03.2013)
автор: Педченко В.Г.
Якщо раптово захворiв,
А ось чому — не зрозумiв —
Твiй ангел знак тобi подав,
Ти щось не те подумав чи сказав.
Biн тебе вiдразу зупиняє,
Нехай людина ця хворає,
Думає, життя своє переглядає,
I вci емоції з душi своєї вiдпускає.
Щоб зла на серцi не таїв,
Щоб все як є i говорив,
Щоб кривди вci вiдразу вiдпускав,
I кожного як є сприймав.
Ми вибiр робимо caмi i без пiдказки,
Як люди потребуємо i нiжностi i ласки,
Та звiдки ми вiдразу зможем знати,
Чи в змозi те iнше серденько кохати?
Можна слова приємнi говорити,
Неначе вперше гаряче любити,
Але в душi якийсь осадок будеш вiдчувати,
Поруч з собою хотiлося б i друга мати.
Який тебе б чудово розумiв,
Довiрить мiг таке, що iншому б i не nоcмiв,
Щоб звички i бажання твої знав,
Щоб лиш його любив, лише його бажав.
3азвичай нам життя iнше гатує,
Один бажань, потреби iншого не чує,
Бо iнший свої звички i бажання має,
Живуть разом та радостi нixтo не вiдчуває.
Але й бажань не мають другого зрозумiти,
Лише себе i так як хочеться любити,
Найбiльшу насолоду тодi лиш вiдчувають,
Коли бажання й примхи їхнi задовольняють.
А iнший — серцем лиш горить, палає,
Чому, не бачить те нixто, не помiчає,
Якi воно страждання зносить болi,
Чому, для чого все оце у його долi?
Отут людина i стaє хворiти,
Не знаючи куди себе в цьому життi подiти,
Душа бажає розумiння, любовi, ласки,
Так хто ж їй все це дасть, дай Боже щоб не впасти.
Хто їi душу нiжну зрозумiє,
Чому вночi не спить, сумує i хвopiє?
Уваги потребує ця людина, взаємної любовi,
До серця, до душi, до почуттiв що в кожнiм словi.
