Достовiрнiсть етiологiчної електропунктурної дiагностики в EAV та BPT (матеріали наукового міжнародного симпозіума Мін.Здрава, м.Київ, 16.03.2013)
Читать в переводе на русском языке >
Достовiрнiсть етiологiчної електропунктурної дiагностики в EAV та BPT
доклад: Кобилянський В.Я., Кобилянська Р.М.
Укpaiнськa Академiя iнтегративної медицини, м.KuiB
3начимiсть та перспективнiсть електропунктурних методiв дiагностики полягає в можливостi тестування. Явище вiдкрите та розроблене Фоллем з колеегами вiдомe як феномен електропунктурного тестування медикаментiв (ФМТ).
При всiй його суперечностi та протирiччях, цiннiсть Bcix наступних метоодiв, методик та версiй електропунктурних дiагностик оцiнюється через можливiсть технiчного вiдтворення феномена тестування. Реальне призначення ФМТ — це пiд6iр гомеопатичних препаратiв та препаратiв, виготовлених за гомеопатичними правилами (нозодiв та потенцiйованих органопрепаратiв). Але i в методi Фолля.
(EAV), i в методi вегетативного резонансного тесту (ВРТ) ФМТ використовують для вияснення етiологiї патологiчного процесу. I тодi постає питання достовipностi, яка є обов’язковою вимогою до дiагностичних дослiджень.
Метод не може бути рекомендований, якщо не проведена оцiнка його надiйностi чи аналiтичної придатностi. Надiйнiсть методу характеризується його специфiчнiстю, чутливiстю, а також вiдтворюванiстю результатiв дослiджень. Чутливiсть методу визначається часткою позитивних результатiв в гpyni хворих пацiєнтiв. Специфiчнiсть — часткою негативних результатiв в гpyni здорових пацiєнтiв.
Природно, що достовiрнiсть етiологiчної дiагностики в електропунктурi визначається порiвнянням отриманих резулыатiв з результатами клiнiчних тестiт та тут слiд мати на увазi, що i клiнiчнi тести не iдеальнi.
В лабораторнiй етiологiчнiй дiагностицi завжди iснує ймовiрнiсть невiдподностi результатiв дiагностичного дослiдження об’єктивнiй картинi наявностi чи вiдсутностi iнфекцiйного агенту. Слiд зауважити, що в oстаннi роки стали обливо часто зустрiчатися форми захворювань, зумовленi латентною, персистентною, iнапарантною, абортивною та асоцiйованою iнфекцiями, що часто умовлено станом iмунодефiциту чи iмуносупресiї макроорганiзму.
Це далеко не едина причина зниження достовiрнiстi клiнiчної етiологiчної дiагностики. Тому в клiнiцi, як правило, застосовують декiлька альтернативних дiагностичних тeстiв iз рiзним ступенем точностi.
Iснуе також поняття «золотого стандарту дiагностики» — найбiльш точного дiагностичного методу, за допомогою якого можна встановити наявнiсть чи вiдсутнiсть iнфекцiйного агенту. Максимально «доказовими» методами лабораторної дiагностики являються бактерiологiчнi та вiрусологiчнi, якi дозволяють виявити збудника в дослiджуваному бiосубстратi.
Taкi дослiдження технiчно складнi, доpori i вимагають тривалого часу, що обмежуе можливостi широкого практичного використання. 3 розвитком медичних дiагностичних технологiй один еталонний метод може бути замiнений iншим.
В порiвняннi нового бiльш точного методу iз старим стандартним, виявляються додатковi позитивнi та негативнi результати. Роль еталонного в етiологiчнiй дiагностицi тривалий час вiдiгравали методи iмуноферментного аналiзу.
По-справжньому переломним етапом в розвитку дiагностики iнфекцiйних захворювань стало пiсля вiдкриття в 1984 роцi Kepi Мюллiсом полiмеразної ланцюговоi реакцiї (PCR) впровадження в свiтову практику методiв амплiфiкацiї нуклеїнових кислот (МАНК). МАНК об’єднують групу методiв, що використовують в ролi мiшенi коротку дiлянку ДНК чи РНК, унiкальну для того чи iншого виду збудника.
Дiагностична чутливiсть даних тeстiв знаходиться в межах 85-98%, а чутливicть тeстiв останнього поколiння наближається до 100%.
Але i при цих методах iнформативнiсть отриманого результату залежить вiд ряду факторiв, а саме, вiд правильностi вибору матерiалу для дослiджень, вiд структур и праймерiв, проведених напередоднi дiагностичних та лiкувальних заходiв (особливо прийом антибiотикiв, противipусних препаратiв), контамiнацiї матерiалу, недотримання правил транспортування та зберiгання проб, перехресних реакцiй iз близькоспорiдненими мiкроорганiзмами та iн. Тому i в методi PCR можливi хибнопозитивнi та хибно — негативнi «помилки».
А такі фактори як «iмунологiчний слiд», перехрестнi реакцiї особливо слiд враховувати при зiставленнi результатiв PCR та результатiв iмуноферментного аналiзу.
Встановлючи cтупiнь достовiрностi електропунктурної дiагностики порiвнянням iз клiнiчними лабораторними дослiдженнями, вci вищевикладенi зауваження слiд приймати до уваги.
Фактори, що знижують достовiрность етiологiчноiї електропунктурної дiaгностики.
В методi Р. Фолля — акцентуацiя на величинi провiдностi та iгнорування «падiння стрiлки».
В методi Р. Фолля — визначення коридору фiзiологiчної норми. Очевидно, правi i Ф. Крамер, i iншi дослiдники, якi вважали, що ширина фiзiологiчного коридору — суто iндивiдуальна величина, i аж нiяк не 50 од. шкали.
В цих двох положеннях — причина як хибнопозитивних, так i хибнонегативних результатiв. Та найбiльш вагомий недолiк тестування за методом Фолля — це алгоритм вимiрювань. Як правило, проводиться вимiрювання провiдностi в точцi пiсля чого — повторне вимiрювання з маркером.
Але i механiчний тиск на точку i електричний струм вже caмi по собi служать подразником i повторнi вимiрювання без маркера можуть вiдрiзнятися вiд первинних як за величиною провiдностi, так i за величиною «падiння» стрiлки.
Логiчнiше було б проводити вимiрювання в точцi кiлька разiв, щоб переконатися в повтоорюванностi результату i тiльки при вiдтвореннi однакових значень провiдностi (чи встановленнi закономiрностi в динамiцi змiн показникiв) проводити вимiрювання з маркером.
При вcix iнших достоїнствах та перевагах, метод ВРТ цих вад позбавлений. Розширення масштабу вимiрювальної шкали забезпечує iндивiдуальний коридор норми, а сама технiкa дискретного вимiрювання («прокачування» точки) демонструє повторюванiсть результатiв.
Труднощi можуть виникнути, коли загальний тонус вне змiнюється пiд час сеансу (стрiлка починає «недотягувати» до 80 од. чи «закидається» вище 80 од. Таке трапляється при лабiльностi вне якщо попередньо у вимiрювальний контур не включити препарат Epiphysis D 26.
В методi EAV та в методi ВРТ етiологiчна дiагностика базується на феноменi тестування iзопатичних фармакологiчних засобiв — нозодiв та потенцiйованих xiмiчних токсинiв: якщо iзопатичний препарат, що тестується, покращує електричнi показники вимiрюваної точки (в ВРТ — змiнює вихiднi), то, виходячи з принципу iдентичностi його дії, робиться висновок про характер iнтоксикацiї.
Етiологiчна дiагностика на основi застосування нозодiв претендує на виявлення тiльки специфiчних токсинiв, що видiляються мiкроорганiзмами, а не на виявлення самих мiкроорганiзмiв. Необхiдно також враховувати, що при тестуваннi деяких нозодiв можна отримати неспецифiчну iмуностимулюючу вiдповiдь, що без врахування анамнестичних та клiнiчних даних робить етiологiчне тестування таких нозодiв недоцiльним.
Таким чином, позитивний результат тестування ще не факт наявностi збудника в макроорганiзмi. Icнує також ймовiрнiсть, що може реалiзуватися не принцип iдентичностi, а принцип подiбностi характеристик маркера патологiчним змiнам в органiзмi. Iгнорування цих факторiв, може призвести до хибнопозитивних висновкiв.
Потенцiя нозоду вкаже на характер процесу (гострий, пiдгострий, хронiччний), але нiяк не на концентрацiю збудника в органiзмi.
Завжди бажано в електропунктурному етiологiчному тecтуваннi використовувати альтернативнi маркери, якими можуть бути еталоннi резонанснi частоти. За умови іхньоi специфiчностi, тестування таких частот дaє бiльшу ступiнь достовірностi. Термiнологiчно буде правильним не «тестується збудник», а «тестуються резонанснi частоти».
Вірусні мутації як можлива причина хибнонегативних результатів
Haвіть якщо припустити, що у випадках мiнливостi iнфекцiйних areнтiв (частіше вipyciв — це постiйний процес) пiд впливом рiзноманiтних мyтaгентiв, змiнюється в якiйсь мipi i частотна характеристика збудника, то досвiд показує, що на достовiрнiсть результатiв тестування з використанням еталонних частотних програм (F), цей факт не впливає.
Тут ми не говоримо про недотримання умов проведення тестування, наявність «перешкод-шумiв», необхiдностi «обнулити» вимiрювальну систему (скидати» iнформацiю). Це само собою зрозумiло.
I, звичайно, про найголовнiше. Це фактор квалiфiкацiї спецiалiста-оператора.
Відтворною повинна бути не тiльки точка, але i тexнiкa вимiрювань. Якщо кваліфiкацiя лiкаря не вiдповiдає вимогам, що висуваються до оператора-дiагноста, то про iншi причини можна не говорити.
Бiльш достовiрними могли б бути метод и електропунктурної дiагностики, якi б виключали суб’єктивний фактор оператора-дiагноста.
Висновок:
Етiологiчна дiагностика в електропунктурi не повинна бути самоцiллю, а застосовуватися згiдно повного дiагностично-терапевтичного алгоритму в компплексi з академiчними дiагностичними та лiкувальними дiями.
Використання альтернативних мapкepiв, а в сумнiвних випадках — вiдтворення результату iншим спецiалiстом або у взаємодiї iз помiчником проведення «слiпого» чи «подвiйного слiпого» тестування — запорука успiшної етiологiчної електропунктурної дiагностики.
