А я в блакитне небо все дивлюсь,
Де вiльнi птахи в просторi лiтають,
І я в молитвi вгору пiднiмусь
Тодi вci негаразди позникають.
Нап’юсь води з Iсусових джерел,
Щоб мати силу далi на дорогу
Пiднятись, полетiти, як орел
І в цiм польотi стать потрiбной Богу.
Як хочеш й ти такий полiт звершити —
3умiй себе Іcycy посвятити.
˙˙·٠•● ♡ ♡ ♡ ●•٠·˙˙
Над тобою зоряне небо
Розкинуло шатра свої,
Сяють очi, як зорi у тебе,
І спiвають в душi солов’ї.
Не самотня ти, не самотня,
Як пелюстка у Божих руках
Ти захищена вже вiд сьогоднi,
Бiльш не прийдуть нi сум, а нi страх.
автор: Валентина Коц
• Об авторе >
• Все публикации Валентины Коц >
